Антинеопластичний й імуномодулюючий препарат. Протипухлинний засіб з групи антрациклінів антибіотиків. Показання до застосування: лімфобластний лейкоз, саркома м’яких тканин, остеогенна саркома, саркома Юінга, рак молочної залози, рак щитовидної залози, пухлина Вільмса, нейробластома, рак сечового міхура, рак шлунка, рак яєчників, лімфогранулематоз, неходжкінські лімфоми, трофобластичних пухлини. Спосіб застосування: дозування і тривалість курсу застосування визначаються індивідуально лікарем. Може вводитися внутрішньовенно, внутрішньоміхурово в сечовий міхур або внутрішньоартеріально.
Форма випуску — розчин для ін’єкцій 2 мг/мл у флаконі 5 мл (10 мг);
— розчин для ін’єкцій 2 мг/мл у флаконі 25 мл (50 мг);
— розчин для ін’єкцій 2 мг/мл у флаконі 75 мл (150 мг).
Діюча речовина (склад) Діюча речовина – доксорубіцину гідрохлорид.
В якості допоміжних компонентів виступають: натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.
Показання до застосування — дрібноклітинний рак легень;
— рак молочної залози;
— рецидивуюча карцинома яєчників;
— внутрішньопузирна профілактика рецидиву поверхневої карциноми сечового міхура після трансуретральної резекції у пацієнтів з високим ризиком рецидиву;
— системне лікування місцеворозповсюдженної чи метастазуючої карциноми сечового міхура;
— неад’ювантна та ад’ювантна терапія при остеосаркомі;
— розповсюджені саркоми м’яких тканин у дорослих;
— саркома Юінга;
— рання стадія саркоми Ходжкіна (стадія 1 абои 2) з неблагополучним прогнозом;
— розповсюджена (стадія 3 та 4) лімфома Ходжкіна;
— неходжкінська лімфома високої злоякісності;
— індукція реміссії при гострому лімфобластному лейкозі;
— розповсюджена множинна мієлома;
— розповсюджена чи рецидивуюча карцинома єндометрію;
— пухлина Вільямса (стадія 2 високої злоякісності, всі розповсюджені стадії (3 та 4);
— розповсюджений папілярний/фолікулярний рак щитоподібної залози;
— анапластичний рак щитоподібної залози;
— розповсюджена нейробластому;
— розпосюджена карцинома шлунку.
Фармакологічні властивості Доксорубіцин є продуктом ферментації грибівStreptomyces peucetius і належить до групи антрациклінових антибіотиків, що виявляють протипухлинні властивості. Він діє швидко і не вимагає метаболічної активації для продукування цитостатичної активності. Інактивується відщепленням глікозидного зв’язку. Його точний механізм дії остаточно не з’ясований. Припускаються такі механізми:
• здатність зв’язуватися з ДНК внаслідок інтеркаляції між парами нуклеотидів, що призводить до стеричних перешкод синтезу ДНК та РНК;
• утворення вільних радикалів;
• прямий вплив на мембрану;
• пригнічення активності топоізомерази ІІ
Спосіб застосування Доксорубіцин слід застосовувати лише під наглядом кваліфікованих лікарів, які мають досвід проведення цитотоксичної терапії в умовах лікувально-діагностичних закладів або співпраці з ними. Через ризик летальної кардіоміопатії перед кожним застосуванням необхідно зважувати ризик і користь терапії доксорубіцином. Доксорубіцин застосовують як монотерапію (саркоми м’яких тканин, ендометріальної карциноми і папілярної/фолікулярної карциноми щитовидної залози), а також у комбінованій хіміотерапії за загальноприйнятим лікуванням.