Епірубіцин Амакса є протипухлинним лікарським засобом, в основному застосовується для проведення хіміотерапії хворим з онкологічними захворюваннями. Препарат відноситься до групи синтетичних антрациклічних антибіотиків, перешкоджають поширенню і зростанню ракових клітин в організмі людини.
Форма випуску — розчин для ін’єкцій 2 мг/мл у флаконі 5 мл;
— розчин для ін’єкцій 2 мг/мл у флаконі 10 мл;
— розчин для ін’єкцій 2 мг/мл у флаконі 25 мл;
— розчин для ін’єкцій 2 мг/мл у флаконі 100 мл.
Діюча речовина (склад) Активний елемент: епірубіцину гідрохлорид;, в якості додаткових компонентів в складі препарату позначені: натрію хлорид, натрію (S)-лактату розчин (50 %), кислота хлористоводнева (1 М розчин), вода для ін’єкцій.
Показання до застосування
— карцинома молочної залози;
— прогресуючий рак яєчників;
— прогресуючий рак шлунку;
— прогресуючий дрібноклітинний рак легенів;
— прогресуюча саркома м’яких тканин.
Крім того, внутрішньопузирне введення епірубіцину гідрохлориду показано для профілактики рецидивів (ад’ювантна терапія) поверхневої карциноми сечового міхура (та Т1) після трансуретральної резекції.
Фармакологічні властивості Епірубіцин являє собою 4’-епімер антрациклінового антибіотика доксорубіцину. Його фармакологічні властивості відповідають властивостям інших антрациклінів. Епірубіцин активний у всіх фазах клітинного циклу та демонструє максимальні цитотоксичні ефекти у фазі S і G2 клітинного циклу. Точний механізм протипухлинної дії повністю не відомий, але, швидше за все, пов’язаний з його здатністю зв’язуватися з ДНК шляхом інтеркаляції між парами основ ДНК. Це призводить до стеричного пригнічення синтезу ДНК і РНК.
Інтеркаляція епірубіцину також створює перешкоду топоізомеразі ДНК «комплексу, що швидко розщеплюється». Подальшими механізмами дії є утворення вільних радикалів, безпосередній вплив на мембрану, а також утворення хелатних сполук з іонами металів.
Епірубіцин є активним до широкого спектра експериментальних пухлин, включаючи лейкемії L1210 і P388, саркоми SA180 (тверда та асцетична форми), меланоми В16, карциному молочної залози, карциному легенів Льюїса та карциному ободової кишки 38. Також була продемонстрована ефективність на людських пухлинах, трансплантованих безтимусним «голим» мишам (меланома, рак молочної залози, легенів, карцинома простати та яєчників).
Спосіб застосування Лікування слід проводити лише під наглядом компетентних лікарів, які мають досвід проведення цитотоксичної терапії в умовах стаціонару. Лікування високими дозами, зокрема, вимагає особливої уваги до пацієнта через можливі клінічні ускладнення, пов’язані з вираженою мієлосупресією. Введення необхідно проводити строго відповідно до показань.
Перед початком терапії епірубіцином необхідно провести ретельну перевірку лабораторних показників та серцевої функції; протягом кожного циклу лікування слід проводити детальний та частий контроль стану пацієнта.